Пам’ятка архітектури 14 ст., яка попри всі перебудови милує наше око до сьогоднішніх днів. Можна відвідати під час екскурсії «Львів – перлина Європи», або ж самостійно, оскільки має дуже зручне місце розташування.

Потрапити до нього можна, знайшовши  пл. Катедральну . А знаходиться вона на одному з чотирьох кутів площі Ринок – історичного центру міста Львова.

Варто наголосити, як звучить повна назва катедри – Архикатедральна Базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії, проте в повсякденному житті зустрічається рідко, оскільки більш поширенішою є скорочена назва. Щоденно в Храмі проводяться богослужіння, при чому по кілька разів на день і ведуться вони двома мовами: українською та польською. Також можна послухати милозвучну органну музику, оскільки в храмі знаходиться старовинний орган.

Сама будівля вже з першого погляду вражає своєю величчю та різноманітними скульптурними композиціями святих, меморіальними таблицями та каплицями. Шкода, що при побудові цієї святині не вистачило грошей на добудову ще однієї вежі, хоча будівництво тривало з 1360-х років на протязі майже 140 років, але вона до цього часу є незавершеною. Також буде доречно наголосити, що завдяки вежі, висота якої сягає 65 метрів, вважається однією з найвищих будівель міста. Однією із особливостей Архикатедральної Базиліки Успіння Пресвятої Діви Марії є вхід. Історія голосить, що у 1772 році, мешканці Львова замурували головний вхід. Їхні дії таким чином, висловлювали протест проти австрійської влади. Така особливість залишилась незмінною і до сьогодні. Тому не дивно, що всі, хто ще не побував в цьому храмі і не ознайомлений з його історією, завжди дивуються, що вхід знаходиться не по центру, а з боків.

Собор розпочинали будувати в основному в готичному стилі, що на даний час є однією з небагатьох пам’яток готичної архітектури в місті Львів, проте після масштабної пожежі відновлення відбувалось уже в стилі Ренесанс, а з 1760 року під час чергової перебудови додалися, а подекуди й замінили попередні пам’ятки на Бароко та Рококо.

Здавна довкола Катедри розміщався цвинтар, і коли було прийняте рішення про його перенесення, то розпочалась ліквідація каплиць. Певні були знищені повністю, з деяких залишились лише плити, і лише одна з усіх уціліла – каплиця Боїмів. Дуже цікавою є плита, яка залишилася з сусідньої каплиці – Шольців. В даний момент побачити її, як і інші плити та й скульптури, що вціліли, можна із зовнішньої сторони катедри на фасаді. Сама плита цікава тим, що на ній зображена досить велика сім’я Шольц-Вольфовичів, які моляться, а також саме місце де вмонтована ця плита, оскільки через решітку проглядається невеликий перепад  рівнів, що свідчить, що в ті часи, а саме в 70-тих роках 18 століття, рівень землі був значно нижчий.

Саме в цей період, коли проводилась перебудова храму, за проектом Матвія Полейовського виготовили пишний головний вівтар з мармуровими колонами, статуями та зображеннями святих, а також образу Найласкавішої матері Божої.  Встановили його у 1776 році. На жаль, оригінал образу сьогодні можна побачити не в Латинській Катедрі, а в Польщі у місті Краків, куди він був вивезений, а тут знаходиться копія. В інтер’єрах храму варто звернути увагу на височезні стрільчасті вікна з унікальними вітражами, колони, численні фрески, розписи , орнаменти, епітафії, каплиці, барокові вазони, неоготична , королівська ложа, амвон, балкон для органу.

Це все ми з Вами оглянемо під час екскурсії по Львову, куди входить і огляд Латинської Катедри. Наш екскурсовод покаже все, що найбільш варте уваги і розповість про цікаві факти, пов’язані з будівництвом та розвитком храму.

В середині Латинського Катедрального Собору розташовується одна з найвідоміших каплиць – каплиця львівських заможних патриціїв – Кампіанів. Заможні роди дуже турбувалися про свій статус, тому вважали своїм обов’язком спорудити максимально унікальну, найдорожчу та найбільш пишну усипальницю, щоб тим самим показати свій вплив, могутність та багатство оточуючим. Кампіан свого часу був заможним громадянином міста, далеко не останньою людиною в медицині, членом ради і навіть бургомістром Львова. А так, як голова сім’ї був видатною особистістю, то й каплиця була замовлена в одного з найвидатніших архітекторів того часу – Павла Римлянина. Дата початку будівельних робіт припадає на 1585 рік. Каплиця зводилася повільно. Будівничі вкладали в цей проект всю свою майстерність, вміння та талант, використовуючи при цьому лише якісні та дорогі матеріали. Однією з неофіційних версій, чому так відбувалося, було бажання Павла Кампіана спорудити значно кращу каплицю в порівнянні з усипальницею Георгія Боїма. Павлу Кампіану, на жаль, не судилося дочекатися завершення будівництва сімейної усипальниці. В подальшому роботами керував його син Мартин Кампіан.

Каплиця збереглася майже без суттєвих змін до нашого часу. І ми можемо оглянути багаті декорації з різнокольорового мармуру та алебастру, фігури святих, чудові розписи плафону, барельєфи, алебастрові портрети, вівтар. На стінах каплиці знаходяться портрети не лише засновників, а й їх нащадків - родини Кампіанів у вигляді епітафій виконаних у стилі маньєризму. Проте усипальниця вражає своїм виглядом не лише зсередини, а й має багате архітектурне оформлення у стилі Ренесансу на зовнішній стороні Собору. Оздоблення мало свої значення. До прикладу медальйони, які знаходяться над карнизом. З лівої сторони зображений собака, який сидить на саркофазі, він символізує вірність, посередині розміщене зображення птаха з вазою, що символізує скороминучість людського життя, а от по правій стороні ми побачимо фенікса на урні, що є свідченням вічного життя людської душі.

І ще один вартий уваги факт. Одна важлива подія, що відбулася 25 червня 2001 році, коли Латинську Катедру відвідав Папа Римський Іван Павло2. Пов’язано це з тим що до приїзду Папи заздалегіть готувалися, проводячи ретельні реставраційні та відновлювальні роботи. А за кілька років після відвідин встановили меморіальну таблицю, яка написана трьома мовами – українською, польською і латинською і свідчить про цю визначну подію.

Все це і багато іншого вам розповість екскурсовод під час екскурсії по Львову.

Важко собі уявити сучасний світ без ліків і відповідно без аптек. Вони завжди відігравали важливу роль в нашому житті. Аптекарською справою розпочали займатися дуже давно. Достеменно нам не відомо, коли саме, зате перші згадки про ліки були зафіксовані у працях Гіппократа 400 років до нашої ери. Саме там було  вперше вжите слово «APOTHEK». Колись ця назва мала трішки інше значення. Під нею розуміли кімнату у лікаря, де зберігалися, на той час найпростіші лікарські рослини. З кожної лікарської речовини готувалися відвари, робились настойки, бальзами, вичавлювали сік і , до речі, їх колись не змішували. Це вже згодом навчились змішувати різноманітні суміші, досліджувати і створювати нові рецепти. Робота аптекаря завжди цінилася дуже добре, можливо тому аптекарська справа вдосконалювалась і процвітала.

А тепер поговоримо про Львів. «Аптека – музей» дуже відома по всій Україні. І є однією з найдавніших діючих у Львові. Входить в екскурсію «Таємниці підземелля». Повна назва - аптека-музей «Під чорним орлом». Розташовується в центрі міста, неподалік Ратуші. Адреса – вулиця Друкарська. Не помітити її складно, оскільки на фасаді розміщена кована змія, що обкрутилася навколо чаші – це, між іншим - емблема медицини. Вхід в музей знаходиться по вулиці Ставропігійській, а от вихід буде вже на вулицю Друкарську, тому не дивуйтесь, що спустившись в підземелля музею з однієї сторони, а вийдете в іншому місці. Так задумано. Сама аптека займає лише один невеличкий зал, який називають – торговий. А от уже приміщення музею займає велику територію з величезною кількістю експонатів. Хоча, малесеньку частинку з них, можна оглянути і в торговому залі. Оскільки кожен з аптекарів хотів мати найбільше клієнтів, то відповідно аптеки оздоблювались якнайкраще – робили оригінальні художні розписи та вітражі, замовляли спеціальні декоративні меблі, це все і представлено до нашого огляду в музеї.

Музей - Аптека у Львові розпочала свою бурхливу діяльність з 1735 року, яка не лише триває до сьогодні, а й процвітає. Підтвердженням цього є 1966 рік, коли аптеці офіційно присвоїли статус музею, а ще через усього шість років, отримав звання – народний. Варто відмітити, що під час проведення реставраційних робіт, було відновлений вигляд приміщень, який вони мали ще за часів середньовіччя. Тому враження та відчуття при відвідуванні аптеки «Під чорним орлом» є особливі та водночас незабутні. В унікальному музеї розміщається сила-силенна різноманітних аптекарських експонатів і розповідати про них та про історію фармації можна багато-багато.

Аптека музей у Львові є унікальним закладом. Хоча б тому, що навіть сьогодні тут можна придбати окрім звичних ліків ще й залізне вино, яке продається не в кожній аптеці. Та й музейні експонати, які збирали протягом багатьох років є дуже різними. 

А тепер кілька слів про експонати «Аптеки – музей», які тут знаходяться -  їх налічується більше трьох тисяч. Музей складається з кількох залів, внутрішнього дворика та чудово облаштованих підземних приміщень. Торговий зал – місце, де розміщається діюча аптека. Це приміщення як зараз так і раніше використовувалось за тим же ж призначенням. Цікавинкою цього залу є невеличкий отвір в стіні. Колись так спостерігали за роботою працівників, а от зараз є відеокамери… Як уже згадувалось вище, аптекарі турбувались про свою репутацію, тому заможних клієнтів обслуговували самі власники.

Відвідуючи «Аптеку музей» варто звернути увагу на вражаючі розписи на стелі, які символізують чотири основні елементи світу. А саме – вода, вогонь, земля, повітря. Ці роботи здійснював віденський майстер Шталь у 19 столітті. Довкола розмішені старовинні, з унікальним різьбленням, шафи  у яких розміщається  аптечний посуд різних форм та з різних часових проміжків. Особливої уваги заслуговують ваги, елементи якої були виготовлені з бронзи у вигляді давньогрецьких персонажів Ескулапа та Гігеї. Ваги у фармації відігравали важливу роль, оскільки завдяки їм можна було порційно дозували лікарські компоненти для створення ліків.

Серед експонатів знаходяться і духові шафи. Їх призначення – сушити трави. Спершу їх розпалювали, нагрівали до потрібної температури і завдяки теплому повітрю висушували лікарські трави. Ну її звичайно ж друкарський станок. На ньому друкували реквізити аптеки, які за допомогою резинової смужки прикріплювали до ліків. А це свідчить, що вже тоді аптекарі добре розумілись на рекламі. Пілюльні дошки. Лікарські таблетки виготовлялися у вигляді невеличкого кусочка тіста, клалися на пілюльну дошку і розрізались на визначені розміри та кількість. Касові апарати, використовувалися для ведення бухгалтерії з австрійських часів, зразки яких розміщенні в музеї.

Найбільше, мабуть, у «Аптеці-музей» знаходиться різноманітних пляшечок, колбочок, баночок, мензурок, бутлів…, кожна з яких мала своє призначення. Всі вони виготовлені із неоднакових матеріалів та довільної форми. До прикладу, кожен бутель з водою, яку використовували для виготовлення ліків підписували. Вказували дату виготовлення, термін придатності, з якого джерела набрана. Також аптекарі умовно позначали й тару в якій зберігались уже готові ліки. До прикладу чорною тушшю на білому тлі – лікувальні, червоним кольором по білому фоні – легкозаймисті, білою фарбою по чорному полі – яди.

В окремому залі можна оглянути портрети світил медицини, старовинні рецепти, дипломи відомих лікарів та фармацевтів, медичні книги і ще багато всього цікавого.

Окремо варто оглянуту алхімічну лабораторію. Колись церква переслідувала алхіміків, і тому вони використовували таємні знаки. Якщо уважно роздивлятися експонати, можливо і Вам вдасться побачити щось таємне та загадкове.

У підземних приміщеннях можна оглянути бочки з вином, яким колись лікували різноманітні хвороби)))

Існує багато вражаючих легенд та цікавих історій, пов’язаних з фармацевтичною справою. Ось, до прикладу легенда про бідного скловара. Через те, що справи йшли не дуже, відповідно були мізерні прибутки. І як завжди дружина не витримує і в пориві злості знімає обручку і жбурляє її в казан, де варилось скло. І ось тут – УРА, скло змінює забарвлення і стає червоним. З того часу сім’я зажила щасливо, оскільки одним махом «убили двох зайців». Це значить що помирились і розбагатіли і одночасно винайшли новий вид скла. Назвали  його – рубінове скло.

Все це та багато іншого можна побачити в аптеці- музей «Під чорним орлом». Цікава експозиція зібрана з різних часових епох вражає, а від історії та легенд захоплює дух. Тому, неодмінно варто відвідати цю унікальну аптеку самостійно або з екскурсоводом…