Продовжуємо знайомитися з містом. Скільки б разів ми не приїжджали в місто Львів, скільки б не гуляли насолоджуючись гармонією архітектурних пам’яток та загадковою і водночас затишною атмосферою, все одно знайдуться місцини, які ще потрапляли в поле нашого зору. Отже читаємо про деякі з них.

Каплиця Боїмів

     Одна з пам’яток архітектури, яка є внесена в спадщину ЮНЕСКО. Каплиця будувалася як сімейний гробівець. Замовник угорець – Георгій Боїм. На різьбленому фасаді зображені сцени із Біблії. Сама каплиця колись була різнокольорова,  але оскільки з часом пісковик чорніє, то тепер має інший зовнішній вигляд.  Зате інтер’єри вражають і до сьогодні. Певний час в каплиці правили Службу Божу, а в часи радянського союзу прибиральники зберігали там робочий інвентар. Тепер сюди можна потрапити у визначені години попередньо придбавши квиток. 

Вірменська катедра

     Колись Львів був поділений на квартали. Відповідно у вірменському кварталі була збудована катедра. Ансамбль якої складається з катедри, колони зі скульптурою святого Христофора, каплиці «Голгофа», старого кладовища від якого залишились надгробні плити. Вірменська церква належить до найстаріших будівель міста. Унікальна побудова та оздоблення вражають відвідувачів і донині. Однією із цікавинок храму є вражаючі розписи, де лиця святих художник Генріх Розен змальовував з відомих і не дуже жителів тих часів. Кожен розпис є унікальний та має свою трактування. Потрапити до вірменського кафедрального Собору можна з вулиці Краківської.

Аптека музей

     Не проходимо мимо й повз відомий музей у Львові. Аптека є діюча і сьогодні, але пройшовши через торгову залу ми потрапляємо у часи коли аптекарська справа розвивалась шаленими темпами, у часи коли творили алхіміки. До речі кімнату алхіміків також можна оглянути. Крім цього до нашої уваги представлені різного роду тара, що використовувалась для виготовлення та зберігання ліків, інструменти, аптекарські документи та книги, касові апарати, емблеми, ваги, ступи, одним словом найрізноманітніші експонати, що мають відношення до аптекарської справи. Та й історія музею Аптеки надзвичайно багата та цікава. Особливістю найстарішої діючої аптеки в Україні є продаж залізного вина.

Музей пошти

     Знаходиться майже навпроти входу до Аптеки музей. Музей пошти, що розташований на першому поверсі будинку цікавий та водночас пізнавальний, хоча й, відносно недавно, розпочав свою діяльність, у 2008 році. В ньому розміщаються експонати, які використовували для відправлення пошти, а саме листівки, поштові сумки, мундири. Також в експозиції представлена зброя, яка була невід’ємною складовою у роботі поштарів, але використовували її лише для самозахисту. Поштову справу започаткував у Львові Роберто Бандінеллі, який свого часу проживав за адресою площа Ринок 2, ось саме тому тут і розмістився музей пошти.

Палаццо Бандінеллі

     У тому ж будинку, де на першому поверсі знаходиться музей пошти розміщається й величезна експозиція полотен, ваз, фарфору, меблів, срібних виробів, правда уже на другому та третьому поверхах. Варто звернути увагу і на віконні вітражі. Багата колекція, що тут розміщається, належить львівському історичному музею. Вражаючі експонати, які ми оглядаємо датуються періодом з 16 по 20 століття. Будинок названий в честь одного з найвідоміших власників, що проживали тут у різний проміжок часу, а саме Роберт Бандінеллі. Музей розпочав свою діяльність ще у 2005 році після масштабної реставрації.

Домініканський костел

     Сучасний храм Пресвятої Євхаристії був збудований у стилі пізнього барокко за проектом Яна де Віте. Особливістю храму є його овальна форма. Всередині все оздоблено дуже вишукано - колони, фігури святих та мучеників ордену домініканців, вкриті золотом, вівтар, алебастрові фігури та надгробки, епітафії, каплиці і орган. Цікаво, що назва ордену – Домінікани – в перекладі означає «пси Божі». На фасаді Собору, який у свій час був освячений як костел «Божого тіла» можна побачити напис великими літерами «Soli Deo honor et gloria». Це в перекладі – Єдиному Богу честь і слава. В поле нашого зору не може не потрапити дзвіниця, висота якої майже така ж як і у Собору. В приміщенні монастиря зараз знаходиться музей «Історії і релігії».  Оглянувши храм зсередини, можна й спуститися в підземелля монастиря домініканців. За бажанням можна відвідати і концерт органної музики)))

Пам’ятник Никифору Дровняку

     У затишному скверику біля Домініканського собору, відносно недавно у 2006 році, постав пам’ятник Никифору Епіфанію Дровняку. І досить швидко набув шаленої популярності. За однією з легенд Львова вважається,що пам’ятник Дровняка має магічну силу. Часто прогулюючись поблизу, можна побачити як гості міста потирають магічний палець або ж ніс відомому художнику примітивісту, щоб збулось загадане бажання. Його картини мають велику цінність і сьогодні. У своїй творчості в основному висвітлював біблійні та народні мотиви, при тому вміло поєднував простоту ліній та загадковість. Часто відтворював на папері малюнки з уяви. Творчість Никифора Дровняка є важливою складовою живопису 20 століття.

Це всього лиш невеличка частинка, вартих уваги, об’єктів. Продовження можна знайти у «Що подивитись у Львові частина 3». А замовити екскурсію можна на сайті lviv-weekend.com.ua

      Як відомо, місто Львів відноситься до найпопулярніших міст Європи. Здавна сюди приїжджали бажаючі поглянути на красу середньовічного міста та пишну забудову австрійського періоду. Йшли роки і місто розквітало то водночас облагороджувалось.          Сьогодні у місті Львові зосереджено багато історичних, духовних та розважальних пам’яток. Частина з яких знаходяться в історичному центрі міста неподалік один від  одного. З деякими з них маєте можливість ознайомитися переглянувши коротенький опис.

Ратуша

     Ратуша – це «серце» середньовічного міста. Розташовується посередині площі Ринок під номером  один. Як і колись тут розміщається Львівська міська рада. За всю історію  розпочинаючи із прийняття магдебурзького права, коли ймовірно була збудована вперше і  до сьогодні, ратуша кілька разів змінювала свій вигляд. В теперішній час висота вежі становить 65 метрів. На вершечку розміщається невеличкий оглядовий майданчик з висоти якого можна оглянути панораму центральної частини міста. За бажанням туди можна піднятися. На відміну від інших адміністративних будівель України вхід всередину будівлі вільний. У середньому віконечку четвертого поверху, над центральним входом в Ратушу у вихідні та святкові дні щогодини, а в будні лише о 12:00 та о 18:00 лунає гімн Львова у виконанні сурмача. Варто звернути увагу і на годинник Ратуші. Виготовлений у Відні. Австрійські майстри добре попрацювали над його виробництвом, оскільки з 1851 року милозвучний дзвін тішить львів’ян та гостей міста до тепер. А ще вважається одним з останніх механічних діючих годинників , які розміщались на ратушах, по всій Європі.

Площа Ринок

     Площа Ринок – улюблене місце проведення дозвілля та культурного збагачення не лише для жителів Львова, а й для гостей міста. Розташовується в центральній частині середньовічного міста. Розпізнати її дуже легко, бо по перше по центру бачимо височезну будівлю з прапором на вершечку – це львівська Ратуша, а по друге це площа, яка має вигляд квадрату, де з кожного кута розходяться по дві вулички. Крім цього, по чотирьох кутах площі можна побачити фонтани прикрашені скульптурами давньогрецьких персонажів – Нептун, Амфітрита, Адоніс та Діана. Ці роботи належать відомому скульптору Гартману Вітверу, виконані у кінці 18 століття. По сторонам площі розміщаються кам’яниці, збудовані відомими архітекторами. Кожен будинок, власниками яких були заможні та знатні особистості, має свою архітектуру та багату історію. Саме тут, прогулюючись по площі, де вирує бурхливе щоденне життя та час від часу проводяться різноманітні атракції та концерти, можна гарно провести час. До прикладу відвідати сувенірні магазинчики, вишукані тематичні кав’ярні або ж просто прогулятися довкола Ратуші, насолоджуючись незабутньою атмосферою поміж дивовижних будівель.

Комплекс Бернардинського монастиря

      Якщо звернути в бічну вуличку площі Ринок – Сербську, то виходимо до площі Соборної, на якій бачимо церкву святого Андрія, яка є частиною архітектурного ансамблю. Як ззовні так і всередині храм, сучасна назва якого костел святого Андрія, вражає своїми багатими та пишними барокковими архітектурними елементами та розписами. Варто знати що віднедавна, церква св. Андрія оздоблена ілюмінацією, яка в вечірній час зачаровує своєю підсвіткою. Навпроти храму розміщається колона. Варто оглянути й вишукану ротонду, що була збудована над криницею і розташована у внутрішньому подвір’ї. У стінах колишніх приміщень монастиря бернардинів тепер знаходиться історичний архів. Комплекс бернардинів будувався, також, і з оборонною метою, про це свідчить вежа та мури, що збереглися і до сьогодні. Якщо через в’їзну браму вийти на протилежну сторону, то перед нами відкривається прекрасний вид на 38-ми метрову вежу з годинником нагорі. Водночас на фоні могутніх мурів привертає нашу увагу і квітковий годинник, який з весни по осінь милує око перехожим своїм оформленням та водночас відчувається легкий аромат чарівних квіточок.

Пам’ятник Данилу Галицькому

     Мабуть уже всі, хто хоч раз побували у Львові знають, що місто побудував король Данило Галицький , а в честь свого сина - Лева отримало свою назву. Ну і як би виглядав Львів без пам’ятника засновнику міста? Мабуть, не дуже. Отже було оголошено конкурс на створення найкращого проекту пам’ятника. Переможцем конкурсу було вибрано В. Ярича. Так у 2001 році на площі Соборній, неподалік костелу св. Андрія було встановлено пам’ятник відомому політичному діячу.  Його зобразили як воїна, що сидить на коні, а рукою вказує на свої володіння, а виготовили з бронзи та граніту. Виготовлено пам’ятник із бронзи та Площа на якій він знаходиться невеликих розмірів, з трьох сторін оточена старовинними будівлями, а з четвертої дорогою, що веде на центральний проспект Львова – проспект Свободи. Довкола висаджені деревця, які створюють своєрідний затишок та комфорт. Чи не тому пам’ятник Данилу Галицькому став місцем багатьох ділових та дружніх зустрічей, ще й частенько тут призначають побачення.

Латинський кафедральний собор                                            

      Будівництво храму розпочалось на початку 14 століття. З того часу кілька разів перебудовувався та реставрувався. Особливістю храму є вежі. Чому? А тому що, одна з них залишилась недобудованою, у зв’язку з банальною причиною  брак коштів. Також варті уваги і каплиці, що збереглись від того часу. Вони розташовані по усіх боках катедри, як і меморіальні дошки та ядра, що нагадують про облоги міста. Усипальниці були споруджені на замовлення заможних львів’ян, а оскільки цим підтверджували свій статус у суспільстві, то при будівництві кожної з них архітектори намагались перевершити  неповторність та вишуканість попередніх. Розписи та скульптурні композиції, а також віконні вітражі всередині храму вражають. Щоб увійти до храму, потрібно пройти через бокові двері, оскільки головний вхід вже багато років зачинений. Сьогодні тут проводяться богослужінні двома мовами. Польською та українською. В храмі знаходиться орган, тому, за бажанням та у визначений час можна послухати органну музику.

 

Продовження у «Що подивитись у Львові частина 2»

     Хочете дізнатися цікаві історії про Львів, побувати у визначних місцях, зробити вражаючі фото?

Замовляйте екскурсії на сайті

lviv-weekend.com.ua

     Львів – місто, що зачаровує своєю багатою історичною та архітектурною спадщиною. Тут можна прогулюватися вузенькими вуличками середньовічного міста та розглядати цікаві туристичні пам’ятки, які відіграють важливу роль не лише у культурній спадщині міста Львова, чи навіть України. Підтвердженням цього є внесення історичного центру Львова у світову спадщину ЮНЕСКО. Львів є настільки багатий на історичні пам’ятки, що для того щоб ознайомитися з усіма об’єктами варто, не лише, дивитися по сторонам, а й підніматися догори та спускатися в підземелля.

      Одне з яких - підземелля домініканського собору. Ці підземелля вважаються одними із найстаріших на території міста Львова. Існують версії, що стіни підземних ходів  - це не що інше, як залишки стін палацу князя Лева – сина Данила Галицького, який заснував місто. І вік яких сягає ще далекого 13 століття. Приблизно у цей період монахи ордену домініканців прибувають до Львова і зводять свій монастир. Згодом, а саме у середині 18 століття повстає новий величний барокковий храм. Велика заслуга при будівництві храму належить відомому військовому інженеру та архітектору – Яну де Вітте. Завдяки його проекту ми і до сьогодні можемо милуватися мальовничою красою храму, сучасна назва якого –  греко-католицька церква Пресвятої Євхаристії.

     Підземелля монастиря домініканців, як і  всі решта до кінця не розкопані і не досліджені. Тому і не всі таємниці нам відомі. До сьогодні залишаються загадками для істориків та і просто зацікавлених глядачів багато не розкритих фактів, недосліджених ходів, а можливо і старовинних скарбів чи певних предметів з далекого минулого, які могли б зробити вагомий вклад в історію про підземелля Львова.

     Отже, хто такі домініканці? Орден виник ще у 1215 році. Засновником був монах – Домінік Гусман. Події почали розвиватись на території Франції. Назва ордену походить від засновника, який незабаром, а саме у 1234 році був канонізований. Основною метою створення ордену було: проповіді, місіонерська діяльність, сповіді, хоча згодом додалась ще одна місія – проведення інквізиції, мається на увазі вичислення та настановлення на «шлях істинний» єретиків (не віруючих в загально прийняті вчення). В наш час на фасаді домініканського собору можна побачити зображення собаки, що в зубах тримає палаючий смолоскип. Саме це зображення і стало своєрідним символом ордену. Трактується, як «пси Господні». Монахи ордену домініканців поширювали свої знання та вчення практично по сій території світу, не оминувши й славнозвісний Львів.

      У давні часи, а саме у 13 столітті до Львова прибули монахи з ордену «Домінікани». Відбулося це не випадково. Князь Лев був одружений з дочкою короля Угорщини – Констанцією. А вона була католичкою. Відповідно й запросила до Львова домініканців. Спершу монахи були розміщенні в храмі на замковій горі, а згодом князь Лев вирішив віддати їм у користування приміщення свого палацу, який, згідно з історичних джерел розміщувався на території сучасного храму Пресвятої Євхаристії. А тепер у приміщеннях монастиря знаходиться музей-підземелля.

     З історією підземель нерозривно пов’язана трагічна і водночас романтична історія юної дівчини, ім’я якої - Гальшка . Розгортались події у далекому  16 столітті.  У молодому віці дівчина втратила батька, відповідно й увесь спадок переходить до неї. Хоч спадок родини Острозьких і був величезний, проте радості він приніс мало… Зразу ж появилося багато охочих одружитися на найбагатшій нареченій Речі посполитої. І тут втручається польський король, оскільки вирішив таким чином прилаштувати свого улюбленця. Цим «щасливчиком» виявився Лукаш Гурка. Проте, як і практично у всіх історіях про кохання, Гальшка його не кохала. Було прийнято рішення тікати до Львова і отримати захисток у монахів ордену домініканців. Сказано-зроблено. Але Лукаш не хотів втрачати дружину і поїхав за нею до Львова. А в цей час коханий Гальшки пробрався у приміщення монастиря домініканців і таємно повінчався з коханою. Оскільки Гальшка не хотіла мирно покинути стіни монастиря домініканців і їхати із Лукашом (законним чоловіком, шлюб з яким змусили силоміць взяти задовго до цих подій). Тоді Лукаш вирішив взяти монастир штурмом. Що творилося в цей час у Львові важко описати. Протягом кількох тижнів бурхливе життя, що активно вирувало – притихло, навіть торгівля практично припинилася. Та все ж Лукаш домігся свого і знову ж таки силоміць забрав свою дружину до свого замку у Польщі. Хоча це нічого не змінило. Гальшка до останнього свого подиху не визнавала Лукаша своїм чоловіком. Ці всі події нанесли значний негативний відбиток на долю молодої спадкоємиці. До речі, варто відзначити, що Гальшка завжди ходила в чорному одязі і часто її називали – «чорна княжна». А далі ще сумніше – Гальшка збожеволіла, а згодом загинула. Проте, саме завдяки частині її спадку на теренах України, а саме в місті Острог збудували на наш час дуже відомий освітній заклад – Острозьку академію.

     Отже, якщо Ви будете перебувати у Львові, завітайте і у підземелля монастиря домініканців, де можна побачити макет Гальшки з Острога та багато інших особистостей, що мають безпосереднє відношення до подій, що відбувались у цих стінах. Тут можна прогулятися підземними ходами. Недавно, підземелля були розширені та оновлено експозицію. А під час екскурсії на Вас чекають багато цікавих історичних, і не тільки, розповідей та фактів.

Пам’ятка архітектури 14 ст., яка попри всі перебудови милує наше око до сьогоднішніх днів. Можна відвідати під час екскурсії «Львів – перлина Європи», або ж самостійно, оскільки має дуже зручне місце розташування.

Потрапити до нього можна, знайшовши  пл. Катедральну . А знаходиться вона на одному з чотирьох кутів площі Ринок – історичного центру міста Львова.

Варто наголосити, як звучить повна назва катедри – Архикатедральна Базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії, проте в повсякденному житті зустрічається рідко, оскільки більш поширенішою є скорочена назва. Щоденно в Храмі проводяться богослужіння, при чому по кілька разів на день і ведуться вони двома мовами: українською та польською. Також можна послухати милозвучну органну музику, оскільки в храмі знаходиться старовинний орган.

Сама будівля вже з першого погляду вражає своєю величчю та різноманітними скульптурними композиціями святих, меморіальними таблицями та каплицями. Шкода, що при побудові цієї святині не вистачило грошей на добудову ще однієї вежі, хоча будівництво тривало з 1360-х років на протязі майже 140 років, але вона до цього часу є незавершеною. Також буде доречно наголосити, що завдяки вежі, висота якої сягає 65 метрів, вважається однією з найвищих будівель міста. Однією із особливостей Архикатедральної Базиліки Успіння Пресвятої Діви Марії є вхід. Історія голосить, що у 1772 році, мешканці Львова замурували головний вхід. Їхні дії таким чином, висловлювали протест проти австрійської влади. Така особливість залишилась незмінною і до сьогодні. Тому не дивно, що всі, хто ще не побував в цьому храмі і не ознайомлений з його історією, завжди дивуються, що вхід знаходиться не по центру, а з боків.

Собор розпочинали будувати в основному в готичному стилі, що на даний час є однією з небагатьох пам’яток готичної архітектури в місті Львів, проте після масштабної пожежі відновлення відбувалось уже в стилі Ренесанс, а з 1760 року під час чергової перебудови додалися, а подекуди й замінили попередні пам’ятки на Бароко та Рококо.

Здавна довкола Катедри розміщався цвинтар, і коли було прийняте рішення про його перенесення, то розпочалась ліквідація каплиць. Певні були знищені повністю, з деяких залишились лише плити, і лише одна з усіх уціліла – каплиця Боїмів. Дуже цікавою є плита, яка залишилася з сусідньої каплиці – Шольців. В даний момент побачити її, як і інші плити та й скульптури, що вціліли, можна із зовнішньої сторони катедри на фасаді. Сама плита цікава тим, що на ній зображена досить велика сім’я Шольц-Вольфовичів, які моляться, а також саме місце де вмонтована ця плита, оскільки через решітку проглядається невеликий перепад  рівнів, що свідчить, що в ті часи, а саме в 70-тих роках 18 століття, рівень землі був значно нижчий.

Саме в цей період, коли проводилась перебудова храму, за проектом Матвія Полейовського виготовили пишний головний вівтар з мармуровими колонами, статуями та зображеннями святих, а також образу Найласкавішої матері Божої.  Встановили його у 1776 році. На жаль, оригінал образу сьогодні можна побачити не в Латинській Катедрі, а в Польщі у місті Краків, куди він був вивезений, а тут знаходиться копія. В інтер’єрах храму варто звернути увагу на височезні стрільчасті вікна з унікальними вітражами, колони, численні фрески, розписи , орнаменти, епітафії, каплиці, барокові вазони, неоготична , королівська ложа, амвон, балкон для органу.

Це все ми з Вами оглянемо під час екскурсії по Львову, куди входить і огляд Латинської Катедри. Наш екскурсовод покаже все, що найбільш варте уваги і розповість про цікаві факти, пов’язані з будівництвом та розвитком храму.

В середині Латинського Катедрального Собору розташовується одна з найвідоміших каплиць – каплиця львівських заможних патриціїв – Кампіанів. Заможні роди дуже турбувалися про свій статус, тому вважали своїм обов’язком спорудити максимально унікальну, найдорожчу та найбільш пишну усипальницю, щоб тим самим показати свій вплив, могутність та багатство оточуючим. Кампіан свого часу був заможним громадянином міста, далеко не останньою людиною в медицині, членом ради і навіть бургомістром Львова. А так, як голова сім’ї був видатною особистістю, то й каплиця була замовлена в одного з найвидатніших архітекторів того часу – Павла Римлянина. Дата початку будівельних робіт припадає на 1585 рік. Каплиця зводилася повільно. Будівничі вкладали в цей проект всю свою майстерність, вміння та талант, використовуючи при цьому лише якісні та дорогі матеріали. Однією з неофіційних версій, чому так відбувалося, було бажання Павла Кампіана спорудити значно кращу каплицю в порівнянні з усипальницею Георгія Боїма. Павлу Кампіану, на жаль, не судилося дочекатися завершення будівництва сімейної усипальниці. В подальшому роботами керував його син Мартин Кампіан.

Каплиця збереглася майже без суттєвих змін до нашого часу. І ми можемо оглянути багаті декорації з різнокольорового мармуру та алебастру, фігури святих, чудові розписи плафону, барельєфи, алебастрові портрети, вівтар. На стінах каплиці знаходяться портрети не лише засновників, а й їх нащадків - родини Кампіанів у вигляді епітафій виконаних у стилі маньєризму. Проте усипальниця вражає своїм виглядом не лише зсередини, а й має багате архітектурне оформлення у стилі Ренесансу на зовнішній стороні Собору. Оздоблення мало свої значення. До прикладу медальйони, які знаходяться над карнизом. З лівої сторони зображений собака, який сидить на саркофазі, він символізує вірність, посередині розміщене зображення птаха з вазою, що символізує скороминучість людського життя, а от по правій стороні ми побачимо фенікса на урні, що є свідченням вічного життя людської душі.

І ще один вартий уваги факт. Одна важлива подія, що відбулася 25 червня 2001 році, коли Латинську Катедру відвідав Папа Римський Іван Павло2. Пов’язано це з тим що до приїзду Папи заздалегіть готувалися, проводячи ретельні реставраційні та відновлювальні роботи. А за кілька років після відвідин встановили меморіальну таблицю, яка написана трьома мовами – українською, польською і латинською і свідчить про цю визначну подію.

Все це і багато іншого вам розповість екскурсовод під час екскурсії по Львову.

Важко собі уявити сучасний світ без ліків і відповідно без аптек. Вони завжди відігравали важливу роль в нашому житті. Аптекарською справою розпочали займатися дуже давно. Достеменно нам не відомо, коли саме, зате перші згадки про ліки були зафіксовані у працях Гіппократа 400 років до нашої ери. Саме там було  вперше вжите слово «APOTHEK». Колись ця назва мала трішки інше значення. Під нею розуміли кімнату у лікаря, де зберігалися, на той час найпростіші лікарські рослини. З кожної лікарської речовини готувалися відвари, робились настойки, бальзами, вичавлювали сік і , до речі, їх колись не змішували. Це вже згодом навчились змішувати різноманітні суміші, досліджувати і створювати нові рецепти. Робота аптекаря завжди цінилася дуже добре, можливо тому аптекарська справа вдосконалювалась і процвітала.

А тепер поговоримо про Львів. «Аптека – музей» дуже відома по всій Україні. І є однією з найдавніших діючих у Львові. Входить в екскурсію «Таємниці підземелля». Повна назва - аптека-музей «Під чорним орлом». Розташовується в центрі міста, неподалік Ратуші. Адреса – вулиця Друкарська. Не помітити її складно, оскільки на фасаді розміщена кована змія, що обкрутилася навколо чаші – це, між іншим - емблема медицини. Вхід в музей знаходиться по вулиці Ставропігійській, а от вихід буде вже на вулицю Друкарську, тому не дивуйтесь, що спустившись в підземелля музею з однієї сторони, а вийдете в іншому місці. Так задумано. Сама аптека займає лише один невеличкий зал, який називають – торговий. А от уже приміщення музею займає велику територію з величезною кількістю експонатів. Хоча, малесеньку частинку з них, можна оглянути і в торговому залі. Оскільки кожен з аптекарів хотів мати найбільше клієнтів, то відповідно аптеки оздоблювались якнайкраще – робили оригінальні художні розписи та вітражі, замовляли спеціальні декоративні меблі, це все і представлено до нашого огляду в музеї.

Музей - Аптека у Львові розпочала свою бурхливу діяльність з 1735 року, яка не лише триває до сьогодні, а й процвітає. Підтвердженням цього є 1966 рік, коли аптеці офіційно присвоїли статус музею, а ще через усього шість років, отримав звання – народний. Варто відмітити, що під час проведення реставраційних робіт, було відновлений вигляд приміщень, який вони мали ще за часів середньовіччя. Тому враження та відчуття при відвідуванні аптеки «Під чорним орлом» є особливі та водночас незабутні. В унікальному музеї розміщається сила-силенна різноманітних аптекарських експонатів і розповідати про них та про історію фармації можна багато-багато.

Аптека музей у Львові є унікальним закладом. Хоча б тому, що навіть сьогодні тут можна придбати окрім звичних ліків ще й залізне вино, яке продається не в кожній аптеці. Та й музейні експонати, які збирали протягом багатьох років є дуже різними. 

А тепер кілька слів про експонати «Аптеки – музей», які тут знаходяться -  їх налічується більше трьох тисяч. Музей складається з кількох залів, внутрішнього дворика та чудово облаштованих підземних приміщень. Торговий зал – місце, де розміщається діюча аптека. Це приміщення як зараз так і раніше використовувалось за тим же ж призначенням. Цікавинкою цього залу є невеличкий отвір в стіні. Колись так спостерігали за роботою працівників, а от зараз є відеокамери… Як уже згадувалось вище, аптекарі турбувались про свою репутацію, тому заможних клієнтів обслуговували самі власники.

Відвідуючи «Аптеку музей» варто звернути увагу на вражаючі розписи на стелі, які символізують чотири основні елементи світу. А саме – вода, вогонь, земля, повітря. Ці роботи здійснював віденський майстер Шталь у 19 столітті. Довкола розмішені старовинні, з унікальним різьбленням, шафи  у яких розміщається  аптечний посуд різних форм та з різних часових проміжків. Особливої уваги заслуговують ваги, елементи якої були виготовлені з бронзи у вигляді давньогрецьких персонажів Ескулапа та Гігеї. Ваги у фармації відігравали важливу роль, оскільки завдяки їм можна було порційно дозували лікарські компоненти для створення ліків.

Серед експонатів знаходяться і духові шафи. Їх призначення – сушити трави. Спершу їх розпалювали, нагрівали до потрібної температури і завдяки теплому повітрю висушували лікарські трави. Ну її звичайно ж друкарський станок. На ньому друкували реквізити аптеки, які за допомогою резинової смужки прикріплювали до ліків. А це свідчить, що вже тоді аптекарі добре розумілись на рекламі. Пілюльні дошки. Лікарські таблетки виготовлялися у вигляді невеличкого кусочка тіста, клалися на пілюльну дошку і розрізались на визначені розміри та кількість. Касові апарати, використовувалися для ведення бухгалтерії з австрійських часів, зразки яких розміщенні в музеї.

Найбільше, мабуть, у «Аптеці-музей» знаходиться різноманітних пляшечок, колбочок, баночок, мензурок, бутлів…, кожна з яких мала своє призначення. Всі вони виготовлені із неоднакових матеріалів та довільної форми. До прикладу, кожен бутель з водою, яку використовували для виготовлення ліків підписували. Вказували дату виготовлення, термін придатності, з якого джерела набрана. Також аптекарі умовно позначали й тару в якій зберігались уже готові ліки. До прикладу чорною тушшю на білому тлі – лікувальні, червоним кольором по білому фоні – легкозаймисті, білою фарбою по чорному полі – яди.

В окремому залі можна оглянути портрети світил медицини, старовинні рецепти, дипломи відомих лікарів та фармацевтів, медичні книги і ще багато всього цікавого.

Окремо варто оглянуту алхімічну лабораторію. Колись церква переслідувала алхіміків, і тому вони використовували таємні знаки. Якщо уважно роздивлятися експонати, можливо і Вам вдасться побачити щось таємне та загадкове.

У підземних приміщеннях можна оглянути бочки з вином, яким колись лікували різноманітні хвороби)))

Існує багато вражаючих легенд та цікавих історій, пов’язаних з фармацевтичною справою. Ось, до прикладу легенда про бідного скловара. Через те, що справи йшли не дуже, відповідно були мізерні прибутки. І як завжди дружина не витримує і в пориві злості знімає обручку і жбурляє її в казан, де варилось скло. І ось тут – УРА, скло змінює забарвлення і стає червоним. З того часу сім’я зажила щасливо, оскільки одним махом «убили двох зайців». Це значить що помирились і розбагатіли і одночасно винайшли новий вид скла. Назвали  його – рубінове скло.

Все це та багато іншого можна побачити в аптеці- музей «Під чорним орлом». Цікава експозиція зібрана з різних часових епох вражає, а від історії та легенд захоплює дух. Тому, неодмінно варто відвідати цю унікальну аптеку самостійно або з екскурсоводом…

Дуже часте питання, яке виникає одразу ж по приїзду до міста Львів. Оскільки Львів є туристичним містом, то відповідно і структура є розвиненою. Саме у Львові знаходиться велика кількість кав’ярень, ресторанів, цукерень… Кожен заклад є унікальний і по своєму цікавий. Смачнючі сніданки у Львові можна спробувати у :

Ресторація Бачевських

На одній із восьми вуличок, що розходяться з площі Ринок у Львові, знаходиться вишукана та водночас затишна місцина – ресторація Бачевських. Саме тут з 8:00 до 11:00 можна поснідати. Вибір страв досить різноманітний. Стіл Шведський. Та й кухня в ресторації надзвичайно смачна. Варто зазначити, що приготування страв відбувається за найкращими рецептами не лише галицької кухні. Смаколики готуються і за рецептами європейської, єврейської та польської кухні. Крім цього у ресторації Бачевських можна скуштувати і вегетаріанську їжу.

Адреса: м. Львів, вул. Шевська 8

Графік роботи: 8:00-02:00

Ресторан «Криївка» 

Одразу ж навпроти головного входу в міську раду розташовується ресторан «Криївка». Вивіски не має. Проте, з часом кнайпа стала настільки популярною, що тепер є одним із найбільш відвідуваніших. Тематика оздоблення приміщення – часи УПА. Саме тут можна поглянути на одяг, зброю, предмети посуду, якими користувались партизани. Меню досить багате та оригінальне, де кожна страва має свою досить цікаву назву. Часто у «Криївці» проводяться різноманітні атракції та забави.

Адреса: м. Львів, пл. Ринок 14

Графік роботи: цілодобово

«Львівська прем’єра»

Ресторан «Львівська прем’єра» також знаходиться в центрі міста Львів, неподалік площі Ринок. Підійде більше для гостей міста, які люблять поспати трішки довше, оскільки відчиняється аж о 11:00.Завдяки витонченому класичному оформленню залів створюється затишна та комфортна атмосфера для відвідувачів. Кухня тут українська та європейська. Вибір великий, на будь-який смак. Страви смачні, приготовані за традиційними рецептами. Ціни відносно невисокі.

Адреса: м. Львів, вул. Руська 16

Графік роботи: 11:00-22:00

«ДеМанджаро»

Завжди радісно зустрічає гостей. Інтер’єр оформлений у світлих кольорах з великою кількістю різноманітних декорів. Цей заклад підійде усім, проте особливо зрадіють дітки, оскільки окрім широкого асортименту різноманітних страв у «ДеМанджаро» можна замовити і піцу і солодкі смаколики та десерти. Також варто звернути увагу, що для маленьких відвідувачів є окреме меню і дитяча кімната. Ресторан не залишить байдужим і вибагливого гурмана, оскільки у меню розміщені й ексклюзивні страви.

Адреса: м. Львів, вул. Галицька 10

Графік роботи: 8:00-22:00

Ресторан «Celentano»

«Celentano» велика мережа ресторанів і піцерій не лише по Львову. Тому і є відомою. У центрі міста на куті площі Ринок знаходиться ресторан «Celentano». Серед залів на першому та нижньому поверхах знаходиться і дитяча ігрова кімната. Меню в основному складається з італійської кухні. Витончені смаки страв із додаванням різноманітних спецій залишать лише приємні враження. Також, у меню «Celentano», серед різноманітних страв, знаходиться і достатньо великий вибір піци.

Адреса: м. Львів, вул. Галицька 1

Графік роботи: 8:00-23:00

«Міжнародний вареничний фонд»

Навпроти Латинської Катедри розташовується ресторан «МВФ». Розшифровується його назва так – міжнародний вареничний фонд. Сама назва закладу дає зрозуміти, що тут можна скуштувати українську національну страву – вареники. Для приготування вареників використовують різні начинки, як солодкі так і солені, одним словом на будь який смак. Загалом, окрім вареників у ресторані «МВФ» можна скуштувати і пельмені і супчики і інші не менш смачні фірмові страви. 

Адреса: м. Львів, пл. Катедральна 3

Графік роботи: 9:30-23:00

«Mcdonalds»

Неподалік оперного театру у Львові розташовується всесвітньо відомий ресторан «Mcdonalds». Думаю кожен знає що це за заклад. Проте якщо, ще хтось не знає, то варто завітати. Це ресторан швидкого харчування. Саме тут можна спробувати смачні гамбургери, чизбургери, картоплю фрі з соусами на різні смаки, морозиво ріжок та багато інших. Їжу можна замовити та отримати за лічені хвилини. Проте, донести до столика прийдеться самому. В мережі ресторанів «Mcdonalds» можна замовити їжу «з собою» і Вам її акуратно спакують.

Адреса: м. Львів, пр. Свободи 35

Графік роботи: 6:45-23:45

«Вежа крамарів»

Ресторан «Вежа крамарів» має свою особливість. І полягає в тому, що заклад розташовується посеред оборонних мурів. А саме в одній із веж, що колись оточували місто. Вежа належала до цеху крамарів. Не дарма ресторан має цю назву. Зали оформлені у різних стилях, проте в загальному обстановка в «Вежі крамарів» орієнтована на часи середньовіччя. Все це створює особливу атмосферу давнини. Страви на кухні готуються за традиційними рецептами галицької та гуцульської кухні.

Адреса: м. Львів, пр. Свободи 16/18

Графік роботи: цілодобово

«Львівські пляцки»

Тематичний заклад «Львівські пляцки» не можливо не замітити, оскільки розташовується на площі Ринок. Проходячи повз, через велике вікно, можна побачити як відбувається приготування штруделів наяву. Асортимент у «Львівських пляцках» в основному складається з штруделів з різноманітними начинками та соусами, сирників, чаю, кави…Тому для тих, хто любить поласувати зранку смаколиками, варто відвідати саме першу міську пекарню сирників та штруделів - «Львівські пляцки».

Адреса: м. Львів, пл. Ринок 13

Графік роботи: 8:00-23:00

Сподіваємося, що Ви залишитесь задоволеними. Смачного)))

Сьогодні  за вікном 21 століття. Все розвивається і змінюється. Технології не є виключенням. Колись давно самі найбільш вражаючі моменти в житті лише запам’ятовували, згодом винайшли першу камеру і в процесі еволюції та вдосконалення дійшли до таких, якими користуємося сьогодні. Важко уявити себе без телефону в якому обов’язково є вмонтована камера, якою ми користуємося при першій ліпшій нагоді. До прикладу: потрапили ми в унікальний музей-кав’ярню фототехніки. І як же ж  не сфотографувати цю красу?

А тепер кілька слів про фототехніку, оскільки саме під цю тематику були оформлені зали кав’ярні-музею «Фіксаж». Перші фотоапарати з’явилися близько 200 років тому, хоча в працях давньогрецького філософа Арістотеля вказано, що коли світло пропустити через отвір в стіні з затіненням, то утвориться перевернуте зображення на протилежній стіні. Проте аж на початку 19 століття розпочали виготовляти фотоапарати. Перші фотокамери були великих розмірів і відповідно дуже важкі, одна з яких важила близько 50 кг. Завдяки новішим технологіям та сучасним розробкам фотоапарати почали випускати різних форм та розмірів та з покращеною якістю зображення. Один з еволюційних проривів у випуску фотоапаратів припадає на 1963 рік. Завдяки компанії Polaroid, яка створила перший фотоапарат, який міг одразу  створити фото.

Ідея про створення унікального музею виникла у львів’янина Любомира Янушевича. Протягом багатьох років це було хобі колекціонера старовинних фотоапаратів та фотокамер, яке  він вирішив перетворити в вид діяльності. Створивши неповторний музей, колекція якого налічує більш як тисячу різноманітних фотоапаратів і не тільки. Колекція формувалась та поповнювалась на протязі близько сорока років.

Експозиція музею «Фіксаж» в основному складається з фотоапаратів радянського періоду починаючи  1929 року. Розміщені вони в більшості на стінах музейних залів або ж в спеціально облаштованих для цього скляних стелажах. В експозиції можна оглянути фото-пристрої від найбільших за розміром до найменших, в тому числі і шпигунську камеру. Ну і звичайно ж, як і заведено в музеях, тут знаходяться портрети винахідників фотоапаратів та фотокамер. Також серед однієї з найбільших колекцій фототехніки залишилось і місце для інших старовинних речей, таких як грамофон, радянська радіола, стаціонарний телефон, яким користувались у минулому столітті, різноманітний антикваріат. Як і кожна річ, так і фототехніка має свою історію створення, розвитку та вдосконалення, в тому числі багато цікавих та захоплюючих історій.

Тематична кав’ярня-музей «Фіксаж», яка хоч і відносно недавно була створена, проте є вже відомою по всій Україні, а саме завдяки затишній атмосфері, смачнючій випічці та тістечкам. Також, за бажанням, можна скуштувати різноманітні сорти кави, приготовані за секретними технологіями. Та й чаї варто спробувати, особливо, якщо вибір великий, та й смаки різноманітні та й рідкісні, як і кава.  А рахунок приносять в спеціальних коробочках, в яких колись проявляли плівку. Антикварні меблі гармонійно вписуються в оригінальний дизайнерський інтер’єр у вінтажному стилі. Атмосфера у кав’ярні є вишуканою, та водночас затишною і колоритною. Там часто збираються творчі особистості та й просто любителі фотографій, проводяться виставки на спеціально облаштованому майданчику. До речі, якщо у Вас виникло бажання організувати майстер клас для себе чи своїх знайомих або близьких, то Вам неодмінно його організують, при чому в найкращому вигляді.

І на завершення. Двері музею-кав’ярні «Фіксаж»щодня відчинені для відвідувачів. Тому, якщо у Вас є бажання оглянути експонати, які складаються з фотоапаратів та камер     , поласувати смаколиками та ароматною кавою чи чаєм в затишному та водночас вишуканому інтер’єрі кав’ярні, то не баріться. Позитивні враження гарантовані!

Місто Львів здавна славилося багатою архітектурою та великою кількістю тематичних закладів. Нещодавно відкрилася ще одна тематична ресторація, яка досить швидко стала набула популярності. Назва якої «П’яте підземелля».

Колись давним-давно, ще за часів середньовіччя у Львові вирувало життя зовсім не таке до якого ми звикли. Люди у той час жили іншими інтересами та захопленнями, у них були свої манери поведінки та погляди на життя, одяг суттєво відрізнявся, вони дотримувались різноманітних традицій, які до цього часу практично не збереглись.

Щоб відтворити частинку епохи середньовіччя, було вирішено відкрити у Львові тематичний ресторан «П’яте підземелля». Але де ж його відкрити? Звичайно, що на території середньовічного міста. Для цього обрали одну з найстаріших кам’яниць на площі Ринок, а саме під номером 5.

Прогулюючись площею Ринок, дуже легко відшукати локацію ресторації «П’яте підземелля», оскільки вже при вході дорогих відвідувачів зустрічає постать монаха. Потрапляючи у середину, ми ніби переносимося у минуле, у часи середньовіччя.

Інтер’єр  ресторану «П’яте підземелля» цілком відповідає періоду середньовіччя. Саме в цьому стилі оформлені великі зали, що розташовані у підземеллях будівлі. З усіх сторін оточені кам’яними стінами. Не залишили поза увагою і меблі та столи, і виготовили їх із масивного дерева. Гармонійним доповненням стали свічки, оскільки саме завдяки їхньому освітленню створюється напівтемрява в приміщенні. Також, усюди знаходиться різноманітна лицарська зброя, щити та багато інших предметів декору з тих часів.

Важливо зазначити, що в ресторації «П’яте підземелля» знаходиться великий і, до речі, справжній меч. Знайшли у його під час облаштування закладу. Існує ймовірність, згідно історичних досліджень, що він міг належати лицарям Тевтонського ордену. При бажанні, можна спробувати його витягнути з каменю.

Атмосфера там особлива. Персонал закладу привітний. Важливим елементом у ресторані «П’яте підземелля» є одяг в середньовічному стилі. Чоловіки одягнені в одяг монахів, а ось офіціантки в образі середньовічних жінок в сукнях.

Не варто оминати увагою і трон, на який можна присісти та приміряти корону, при цьому зробивши чудові фотографії на згадку про «П’яте підземелля» у Львові.

Кухня також відповідає тематиці ресторану «П’яте підземелля». Страви готуються за спеціальними рецептами та подаються у глиняному посуді. Смачні м’ясні страви, запашний домашній, свіжо спечений хліб, п’янке вино та духмяне пиво залишать лише приємні враження про кухню часів середньовіччя.

Будучи у Львові, мабуть, таки варто відвідати ресторан-підземелля, спробувати середньовічних страв та напоїв, насолодитися затишною і водночас трішки містичною атмосферою.

Адреса: м. Львів, пл. Ринок 5

Години роботи: 12:00-00:00

Тел.:  099 674 5351

Кожна вуличка, кожен будинок  у місті Львів має свою історію. Не є виключенням і будинок під номером два, який знаходиться на площі Ринок у місті Львів. На сьогодні це є діючий львівський історичний музей. Якщо дивитися на будівлю з площі Ринок, то ми бачимо лише три вікна по фасаду, але з другої сторони, де вікна виходять на вулицю Ставропігійську зовсім інша картина – велика кількість вікон свідчить про велику площу палацу. Так як приблизний рік будівництва припадає на епоху архітектури в стилі Ренесансу, то відповідно декор будівлі оформлено в цьому ж стилі. На фасаді будівлі можна побачити фігури дельфінів. Їх символіка свідчить про благополуччя та удачу в торгівельній справі та й водночас були оберегами від небезпек. На жаль ім’я замовника  та хто був архітектором точно не відомі, знаємо лише, що, приблизно, будівля була побудована наприкінці 16 століття.

Уже на початку 17 століття власником кам’яниці стає Роберто Бандінеллі. Так, як у ті часи нумерації будинків ще не було, а розрізняти їх було якось потрібно, то будинки отримували свої назви від прізвищ власників. Тобто будинок колись отримав назву палаццо Бандінеллі, яка була актуальна дуже довгий період, хоча навіть і в наш час інколи можна почути цю назву. Сучасна адреса - пл. Ринок №2.

Роберто Бандінеллі був відомим купцем та власником поштової справи у Львові, опанувавши цілком протилежну діяльність відносно батька. Його батько – Бартоломео Бандінеллі був видатним скульптором та  художником. Роботи Бартоломео були виконані в основному в стилі маньєризму. В деяких історичних джерелах згадується про постійне змагання за першинство та визнання в світі мистецтва з також не менш відомим  Міккеланджело. Частково запозичивши азартний та вибуховий характер свого батька, вирішив пошукати свого щастя де інде. Вирішив одружитися. Вибір випав на дочку заможного львівського купця, який давав величезне придане за свою дочку. Тому з переїздом вирішив не затягувати. Так Роберто Бандіненелі опинився у Львові і в цій кам’яниці.

Щоправда сімейні відносини складалися не так добре, бо через кілька років молода сім’я вирішує розлучитися. Проте хороші відносини, незважаючи на розвід, з своїм тестем зберігалися й надалі, оскільки обоє були купцями. Хоч у сімейному житті не заладилось, та от у поштарській справі все було з точністю до навпаки. Вивчивши детально особливості  в Кракові,Роберто вирішує відкрити у Львові власну приватну поштову справу.  У 1629 році, отримує королівський дозвіл на діяльність. І починає нею займатися та поступово розвивати.

На той час поштова діяльність відбувалась так: спершу отримували замовлення на відправлення посилки чи документів, наймали людину, яка мала доставити посилку до місця отримання, якщо багаж мав високу цінність, то могли наймати кілька людей для передачі. Протягом дороги до місця призначення посильним потрібно було міняти коней, харчуватися, відпочивати  та ночувати десь. Тому вартість на поштові відправки були дуже дорогими і далеко не усі могли дозволити собі це задоволення. Зазвичай відправляли по пошті важливі юридичні документи та листи важливого значення та гроші. До прикладу, вартість відправки одного листа була дорожча, аніж вартість однієї корови. Відправлення готувалися за здалегіть. Відбувалось це за допомогою поштової карети, яка збирала усі замовлення, а відправка проводилось  один раз в тиждень, по суботах.

З часом Роберто налагодив поштові відносини із знатоками своєї справи і в інших містах, тим самим створивши цілу поштову мережу у Європі. Проте як завжди не може ж бути все добре. Міському магістрату було накладно та й задорого постійно відправляти листи та іншу важливу інформацію через приватну пошту Роберто Бандінеллі. І було вирішено, що відтепер і магістрат буде займатися послугами досить таки вигідної справи. Все було організовано. Відповідно у приватної пошти Роберто з’явилися, можна сказати конкуренти. Послуги пошти значно здешевіли. Пройшов час і бізнес Роберто Бандінеллі  прогорів… А от рішення магістрату, почало приносити певні прибутки.

Йшли роки, змінювалось і призначення будинку. Є відомості що у період першої загальноєвропейської війни, яка тривала з 1618 до 1648, до Львова з міста Краків було перевезено монетний двір. Розмістили його у палаццо Бандінеллі, де він і діяв на протязі певного періоду. Згодом у цій будівлі розмістилася книгарня. Відома на той час як – книгарня Вільде. Працювала за цією адресою у період початку 19 століття. Це був час, коли для обговорення літературного мистецтва збиралися вищі кола населення. Тут культурно проводили час літератори, митці, актори, музиканти та інші. Варто, також, згадати і про 1841 рік, коли в цій будівлі  розпочала свою діяльність перша фотолабораторія.

Балаццо Бандінеллі кілька разів перебудовувався, а наприкінці 20 століття знаходився у дуже аварійному стані і потребував негайного  відновлення та реставрації.  На протязі семи років розпочинаючи з 2000 року велася ґрунтовна реставрація. Завдяки цьому ми, тепер, маємо можливість оглянути гарно облаштовані зали з багатою експозицією. Майстри намагалися відтворити все максимально точно.

2005 рік є важливою датою в багатій історії цієї будівлі. А саме 28 грудня, оскільки саме тоді відчинилися двері уже історичного музею, а саме палаццо Бандінеллі. Знавці намагалися створити максимальний комфорт для відвідувачів та зібрати захоплюючу експозицію. Їм це цілком вдалося. Старовинні меблі різного часового проміжку, унікальні картини та полотна, портрети визначних особистостей, дзеркальне трюмо, предмети автентичного старовинного посуду, годинник, ваз, скульптур та величезної колекції срібних виробів.

Третій поверх багатий різноманітними об’єктами художнього промислу

 А, ось на першому поверсі будинку, сьогодні знаходиться музей пошти, де можна оглянути різноманітні речі, які колись мали відношення до поштової справи, а саме зброя, яку часом використовували для захисту посильні, одні з перших листівок, сумки, в яких  перевозили пошту, та мундири призначені для поштарів. Музей завжди з нетерпінням очікує на своїх відвідувачів, оскільки працівникам музею є що показати та й розповісти про колекцію, яка там знаходиться. Зазирнути туди можна щодня, окрім середи.

Графік роботи: щодня, окрім середи 10:00-17:00

Адреса: пл. Ринок 2